Над Немішаєвим блакиттю сяє небо,
Між хат грайливо в'ється річка Топірець,
Гаї розкішні, квіти і сади зелені, –
Землі Вкраїнської маленький острівець.
Живуть тут чесні, добрі, працьовиті люди.
У ріднім селищі – Господня благодать.
Воно – як покровитель батьківського роду,
Надії, віри нашої і сподівань.
Жива перлина Бородянського району.
Наповннює земля ця світлом небокрай
Людей, що нації гартують світлий розум,
Щодня зробити прагнуть кращим рідний край.
Тому-то Немішаєве таке усім нам рідне, –
Довічна немішаєвських сердець любов,
Вишиваний рушник майбутнім поколінням,
Що стелить їм стежини долі знов і знов…
20.02.2014
