Осінь блукає в сивочолому тумані,
Дощик, дрібненько миготить.
Я від неї наче у дурмані,
Від її барв душа тремтить.
В осінньому розмаїтті,
Кружляє дивний листопад.
Сонце грається у сосновому верховітті,
Влаштовує осені золотий парад.
Я крокую в осінніх заметілях,
Спиваю грааль духм'яного вина.
Танцюю з листопадом на її весіллях,
Погляд чарує стигла горобина.
Я люблю золотисту осінь,
Ці барвисті і незабутні дні.
Де видніється небесна просінь,
І неповторні миті такі чудні.
"Від її барв душа тремтить." 
