Кажуть від в’язниці і суми,
В світі цім ніхто не застрахований.
Хоч щодня будуєм плани ми,
Путь життя від нас нажаль прихований.
Без різниці, хто насправді ти,
Що в тобі – цинізм, чи доброта.
Маєш, як усі свій шлях пройти,
Істина життя така проста…
Кажуть жити хочеш – то вертись,
Головне на віражах не впасти.
А упав – на ноги знов звестись!
В лабіринтах долі не пропасти.
Не згубитись в натовпі людей,
Треба проти течії? Пливи!
Душить крик? Пусти його з грудей!
Просто чуєш, друже, мій?! Живи!
Головне не втрапити в тенета,
І з свого не збитися маршруту,
І не дать перетворить на гетто,
Біль, яким в лещата душу скуто.
І назад не треба озиратись,
Заросло те килимом трави.
Тим чого не зміниш вже каратись.
Просто чуєш, друже, мій?! Живи!
дякую)
