Котиться світ наш, котиться
В чорну діру біди…
Що з нами, люди, коїться?
Горя ж – у три ряди!
Весни і зими – в траурі,
Осені й літа – теж.
Кладовища – гектарами,
Ледь не щодня – кортеж
З тілом бійця стрічаємо
З фронту, із передка*…
Біль чом не помічаємо
Тих, хто лишивсь синка?
В когось життя, мов повінню,
Все кругом залива,
Щастям той переповнений,
Вищим ураз ставав.
В когось – гірською річкою –
Зніс усе на шляху,
Згодом стає це звичкою –
Долю зустрів лиху.
Кожен у праві вибрати,
Ким і яким прожить,
Тільки життєвим вибрикам
Не поспішай служить!
Де б,у яку би місцину
Не потрапляли ми,
Не забуваймо істини:
Будьмо завжди людьми!
20.09.2019.
* – з передової.
Ганна Верес (Демиденко).
