МЕНІ НЕБО СКАЗАЛО ''ЛЮБЛЮ''
Хвилюється море від шторму
до причалу піднімає хвилі.
Вітрюган ,котить хмару чорну
я під дощем ,стояти не в силі.
Напружене небо від грози...
пролетіла, струмом блискавиця.
Меч, рубає віття у верби
і від страху тремтить синя птиця.
Причаївсь, старий дуб в надії...
чекає ,райдугу блаженну мить.
Дощ, вмиє сад квітку лілію
і час ,нове життя благословить.
Крізь сльози усміхається небо
сяє, сонце на царськім троні.
Знаю , для землі дощ є потреба...
щоб напились жита у полі.
Я вслухаюсь, у шелест дощу...
і як плаче літо молоде.
З душі ,проганяю сум і журбу
зодягаюсь, у світле святе.
Від променя сонця я цвіту...
і слухаю ,як шумлять діброви.
Небо, душі шепоче'' люблю''
я лечу, на крилах у любові.
Мені небо сказало ''люблю''
і до місяця лечу від щастя.
Щоб побачити божу красу
я приймаю, у слові причастя.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.