Ой роки мої роки журавлики
крилаті
Ой роки ,мої роки ...журавлики крилаті
Куди відлітаєте, за синій обрій в даль? ...
Мені з вами добре. ..мої друзі пернаті
Ви закурликали ,наді мною залишили жаль.
Я не можу ,зупинити ні на хвилинку час
Вже відцвіла ,весна... і літо пролетіло
.І ніколи ,не вернеться молодість назад
І стоїть ,на порозі Осінь...днина обміліла.
Я зорю, туди де юності вишневий сад
Налився ,суцвіттям рясним білим
цвітом.
Віддзеркалює, від щастя- літній зорепад
У мріях ,торкаюсь неба...І квітну літом.
Я посеред осінніх Жоржин- літня жінка
І краплинка ,дощу з захмареної блакиті.
Вільний сизокрилий птах поетична зоринка
Зорею,вимержений образ у срібній нитті.
Біжать літа в зоряні світи далекі
М .Чайківчанка.
Гарно! 
Нехай погожі нас не оминають, а щастя дарує пісні. Нехай час непідваладний,і тихенько втікає, а з ним дні тривожні - сумні! 
Вірш гарний! 
ніколи ,не вернеться молодість назад. Ганий чуттєвий твір 
