У вуйни Анни на городі між гря́док виросли квітки,
А я очей від них не зводжу і заплітаються думки.
Мені б понюхати, скраєчку... Який в них запах, аж кортить.
Втішають пелюстки рожеві... Є білі і як ця блакить.
Росте багацько їх повсюди... Нáвстріч роблю непевний крок.
Рахую пелюстки космеї, мов на яву поміж зірок.
Рожевих — дев’ять, білих також... А фіолетових — надмір!
А онде крокіс бальзамічний, вдихаю літа перебір.
Галинко, де ти? - мамин голос. Я на городі! Вже біжу!
Між наші буряки червоні — головки маку, не зірву.
Якось надсилу дві здолала, в долоньку всипала під верх,
Немов горобчик полохливий... Щаслива й досі дотепер.
Колись не було наркоманів, а вдома були смачні булки і завиванці з маком. Садили в горді сою і взимку на Різдво мали смачну олію. Я той запах і смакоту ніколи незабуду.