Спокійно на серці та легко – в гармонії розум
З чуттями, що імпульси шлють дощовим переливом.
Теплінням емоцій і мрій повноводдям щаслива
Душа, що коханню складає погожості оди.
Любов віддзеркалює дію ранкового сонця -
Наснагу дає, а натомість нічого не просить,
Що стиснений містить в собі макрокосмосу простір,
І світ щосекундно рятує від нападів ночі.
На паросток перший подібна з безмовного ґрунту,
Любов - почуття, що є хлібом натхнення насущним:
Вона не черствіє, не судить, не заздрить, не сушить.
Це подих опісля грози, без оков, повногрудий.
Тремтінням взивається щемним душевних мелодій,
Що кличуть реальність до краю солодких ілюзій,
Крильми обдаровує світлими. Темінь й байдужість
Політ розтинає -
І сонце над обрієм сходить.
якесь інтелектуальне сяйво від цього твору якщо картинка - то з багатьма дрібненькими детальками гарно
С.І.М.ка відповів на коментар Ulcus, 01.08.2019 - 15:35
Це констатація факту...А фраза, що крутиться зараз: "Кохання - найбільше випробування на шляху до любові" - а це припущення, воно більш емоційне...
Згодом викладу. Дякую за влучний відгук!