В самотності як серце мліє, —
Без поцілунків щирих у щоку і губи,
І від утрачених надій одне лиш мріє:
Кохання собі щире знову здобути.
Аби своє було, — чуже не треба,
Від доторку ласкавих ніжних рук
Здійму я очі і скажу у небо:
«Дякую, що Господи не оминув!»
Ти знаєш, Боже всі мої бажання:
Як хочеться усмішок і тепла:
Укритися вірністю, правдивістю, прощенням,
І не поранитись образами гірких розлук.
Щоб просто, мирно і надійно,
Завжди жило нам щастя в домі,
І було так як собі мріємо —
Всі зустрічалися в дружнім колі.
