Не шукай його, а ти не шукай її!
Усе пройшло, - уже в минулім часі.
Мов гірке, а колись ще солодке вино,
Що стоїть на столі, і до нього вже не торкались ні разу.
Пробач йому все, а ти прости все їй!
Дарма, що тоді не розійшлися одразу, -
У серці жевріла краплинка надії із мрій
Та цього як виявилося було недостатньо.
Відпусти його і ти забудь її!
Тільки на останок залиште віру в прекрасне.
Не побачить він більше ті очі її чарівні
І його ясний погляд для неї назавжди погасне.
Не вірте нікому, що знову оживе
Те, що не має місця бути,
Бо якщо не зберегли, а втратили усе, -
Не майте наміру щось потім повернути.
Дивіться, щоб не заблукати у бездушші
І в розпачі не побажати хвилі зла,
Бо якби хотіли ви в коханні ще горіти,
То точно б не палили все до тла.
Що на столі, до якого не торкались ні разу... 
