Склянка чорного молока
Міцно стиснута в твоїй долоні
Й знову хлине сліз ріка
Чим скінчиться твоє сьогодні?
Серед тиші та серед стін
Вкотре марно шука рятунку
І ховаючись від причин
Не врятуєшся, хоч на думку
І спадало піти за край
По стежках, що у невідоме
Ваблять так, а ти просто знай
Завше поруч йде підсвідоме …
… я часами буває теж
Молоко чорне п’ю без міри
Забуваю про тлінність меж
Загубивши залишки віри
Та коли вже змарніло все
І не наче нема рятунку
Погляд чийсь мене знов знайде
Зруйнувавши завісу думку
В мить зігріє своїм теплом
Хоч не зна чи то я не марю
Може просто ось ця брехня
Знов в реальність все ж повертає
Бо життя таки джерело
Що пробилося крізь каміння
Та по нім все ж тече й текло
Пам'ять серце трима невпинно
Знаєш леле усе мина
Але дещо таки сильніше
Просто знай, що ти не сама
І повір, що все ж буде ліпше
