Незатишно стало у хаті старенькій,
І біль прокотився по наших серцях –
Покинула світ цей бабуся та ненька,
Щоб вічно спочити у райських краях.
Багато розкажуть ці стелі біляві,
А вікна покажуть беззвучне кіно –
Трудилась бабуся без зайвої слави,
Щоб дітям й онукам все краще було.
Не знали спокою ні серце, ні руки
У праці щоденній і без вихідних –
Щасливі були щоб і діти, й онуки
Ви душу та мудрість вкладали у них.
Не спалось старенькій – знов ночі безсонні –
До когось із рідних закралась біда:
Завжди йшли на поміч ці руки невтомні,
Завжди співчувала душа золота.
Бувало образимо неню й бабусю
В емоціях скажемо слово не те.
Пробачте – немов би до Бога молюся,
Бо Ваше ім’я для нас також святе.
Незатишно стало у хаті старенькій,
Прив’яла цибуля на куцім вікні...
Та ні! Не померла бабуся і ненька –
Її добрі справи живуть на землі !
Квітень 2018
