Йде учень до Сократа:
— Скажу я без напруг:
а знаєш ти, що каже
про тебе ліпший друг?
— Держи свій рот закритим.
Щоб істину знайти –
нови́ну крізь три сита
просій спочатку ти.
— Які такі три сита?
Сократе, ти чого?
— Секрет давно відкритий,
скажу тобі його.
Перш, ніж про щось сказати
зажди, не поспішай,
просій крізь сито правди
і далі розмовляй.
Ти впевнений у тому,
що це все дійсно так?
— Та ні, це невідомо,
і зовсім це не факт.
— Я згоден цілковито.
то ж новину́ візьми,
просій крізь друге сито,
крізь сито доброти.
Ти добре та хороше
хотів розповісти?
— Та ні, якщо коротше,
то зовсім навпаки.
— Тоді це все даремно.
Навіщо бруд мені?
Й не знаєш ти напевно:
це правда або ні.
Повинні бути чисті
і руки, і душа...
Ще сито є кори́сті –
Остання слів межа.
Із третім ситом згідно
просій слова свої:
чи так вже необхідна
ця пославка мені?
— Та ні, мабуть, не дуже.
— Ти бач, які дива:
ні доброти, мій друже,
ні ко́ристі нема.
Тоді навіщо знати
мені цю новину́?
Навчися розрізняти
суттєве і дурню.
це супер, хоча б не забути 
