І
Куди б не подалася – у думках лиш ти -
Горизонт світу затулив собою.
Що мені робити і як же утекти
Від безмежної любові земної?
Та що я кажу? І чи втікати хочу
Від тебе, насправді, не знати куди?
Гіркотою плачуть одинокі ночі
Шепочу молитву: «Ти прийди. Прийди!»
У душі, у серці, у думках і мріях
Поселивсь навічно ти, один лиш ти.
Весна наворожить квіткову завію.
Ступлю на дорогу, щоб до тебе йти.
ІІ
Наворожи себе мені
У весняноквітнучу завію.
Приходь до мене день при дні,
Нехай навіть міражем у мріях.
Я буду знати, що ти є:
Близький чи далекий – неважливо.
Серце довірливе моє
Буде сподіватися на диво.
Наворожи себе мені
Такого, яким тебе кохаю.
Тебе побачу хай хоч в сні,
А іншого не треба раю.
Руслана Ставнічук (с)
24-25.05.2019
Це вже говорить справжнє кохання! Чудова поезія!
