Пропадають в мільйонах завжди
Колись дорогі нам люди.
Якби ж можна було зв'язок зберегти,
І брати людей тих з собою всюди.
Не тримати в серці лише,
А тримати, часами, й за руки.
Дивитись на світ через їхнє плече.
Страшної не зазнати розлуки.
Не спіткнутись об сльози і сум,
Байдужості, поразок не знати.
Краще разом іти в гучний міський гул,
Разом – весь світ пізнавати.
І зірки нехай свідками будуть,
Як разом добре буває.
Нехай хоч зірки не забудуть.
Чогó люди не пам'ятають.
Пропадають в мільйонах завжди
Колись дорогі нам люди.
Як шкода, що тепер це "колись"
Ми з собою беремо всюди.
Гарно! 
