Якось жінка з чоловіком були у господі,
Заскрипіла, чують, хвіртка,
Бачать – кум заходить.
-Я не хочу з ним стрічатись,
Я ж не п’ю, сховаюсь.
А ти скажеш – він у брата
І хай чвалає.
На посту в шкафу він став
І закривсь тихенько,
Двері в хату відчиня
Кум його рідненький.
-Привіт, кумо моя мила!
Від вас сонце сяє.
Куди кума ви поділи?
-А його немає.
-От невдача, хай їй біс!
Аж на серці тяжко.
Заколов свиню, приніс
Таранчук і пляшку.
Думав – з кумом розіпєм
Чарку на природі,
Обговорим ряд проблем,
Своїх, міжнародних.
Давай, кумо, те що є
Вип’єм, як ведеться,
Ну, а куму, де він є,
Хай легко ікнеться.
Кум з чарками хазяйнує,
Випивають чиннно.
-Кумо, можна поцілую я ваші колін?
-Ті коліна не для всіх,
Бо грішить – безбожно,
В мене є свій чоловік,
Та кумові можна.
Кум, як голуб, знов вуркує:
-А що мені буде,
Якщо я вас поцілує
У прекрасні груди?
-За такі слова у пику
Дала б жінка кожна.
Хоч це гріх і гріх великий,
Та кумові можна.
Груди кум обцілував,
Піднімає мірку:
-Давай, кумо, - кум сказав – зіграємо «гірко!»
Отже, ще раз почаркуєм, кумо, моя люба,
А тоді вас поцілую
У прекрасні губи.
-Цілувати губи – гріх.
Ох, ви ж і безбожник!
В мене є свій чоловік,
Та кумові можна.
-Давай, кумо, на дивані,
А не десь під тином,
Наче пан і гарна пані
Займемось інтимом
-Те, ще кажете ви – гріх,
Великий, безбожний,
Хоч є в мене чоловік,
Але з кумом можна.
Той інтим кум розпочав
Та ще й так завзято,
Що диван скрипів, тріщав,
Їздив по всій хаті.
Бідний муж в шкафу сидить
І лисину чеше,
З злості піна аж летить
І зубами креше
-Куме, ти – свиня не мита,
Ще й падло велике,
Я б тобі, гад, об корито
Розтрощив би пику,
Я б застрелив цю підлоту,
Є ствол, є патрони,
Але ж мене ідіота,
Ще немає вдома!
ID:
833984
Рубрика: Поезія, Інша поезія натхнення
дата надходження: 30.04.2019 19:20:35
© дата внесення змiн: 30.04.2019 19:20:35
автор: САВИЧ
Вкажіть причину вашої скарги
|
