Коли очі хочуть радіти любові,
А навколо лиш примарність буденна
А справжня краса і життя
Ніби тече десь паралельно
Так і хочеться крикнути вгору до бога
Егей! Агов! Ви мене не забули?
Втаємничені сили буття?
Де ж наснага моя, а де доля?
Де стежина, любов, майбуття
Де натхнення з коханням зірок , де здоров'я, енергія, спокій у завтрашнім дні
Де дорога, де мета забарилась прийти
Що наснитись мені так хотіла давно
І здійснитись тут впевнено в цьому житті
Чогось не до ладу чекаю я силу,
Що дадуть із гори хтось мені,
А про мене мабуть всі забули,
І ті , хто пішов, і святі, і ті, хто не звонить в реалі чомусь...
Правду кажуть, істина у вині...
