І день за днем, за сходом захід,
В кімнаті знову відгук вулиць.
У склі вітрин, сірі силуети,
Немов з минулого вернулись.
І всі ці лиця є знайомі,
У посмішці у погляді в словах.
Серед все заповняючого шуму,
Тиша їх найбільший страх.
Крики їхні не почути,
Бо прагнем вірити очам.
В голові ведем перелік,
Їхнім - не своїм гріхам.