Весна... Тернопільський вокзал...
Повсюди чутно гул та шум,
Хтось, у чеканні, задрімав,
Хтось п'є кавусю несмачну,
А хтось хильнувши ледве йде,
Димлять курці, снує народ,
Той бач приїхав, інший жде,
Все як завжди, та тільки от,
Нізвідки, якось раптом так,
Крізь галасливості стіну,
Прорвався жалісний, мов плач,
Тремтливий та чудесний звук,
Струн незабутньої гітари,
І голос ангельський поливсь,
Все полонили співу чари,
Я обернувшись придививсь
Та второпів у здивуванні,
Маленький хлопчик – циганча,
Йдучи назустріч, так старанно,
Вививодив щось й той спів звучав,
Всепроникаючи у серце,
Тривожив душу, не змовкав...
