В.Д. Рогожі присвячую
А все-таки його душі лиш двадцять,
ще можна й міні-юбку їй одіть,
на дискотеку прогулятись хвацько,
щоб «відірватись» (на одну лиш мить).
А все-таки його душа – дитина,
що заблукала в полі навесні.
У дивосвіт вона чи не єдина
співати манить радісні пісні.
А все-таки його душа ще юна,
бо не зморилась віддано любить.
Звучать лірично срібні її струни
і серце мов у юності щемить.
А все-таки його душа невтомна,
бо не ліниться вірить знов і знов
в єдину Україну, неповторну,
у відданість, порядність і любов!
28.09.2018
