Я власний цілий світ створив з тобою.
Я взяв його у тіла обріях твоїх.
Як цілував, була мені весною,
Як обіймав узимку, падав сніг.
Як обіймав руками, тихо-тихо стало,
І дуже радісно, як обіймав віршем,
І легко на душі, коли ти танцювала
З товаришем моїм - літнім дощем.
Що вже було, те душу зачепило,
Що буде ще, за плечі обняло,
Навіть маленька мрія має крила,
А тут мов бурю з моря принесло …
Я в тому світі навіть не володар,
Лиш автор рим, легких, красивих схем,
Хоч дивлюсь іноді на тих, хто здався, згорда,
Малюють почуттями, а не олівцем.
І музику теж пишуть не руками,
Який з тих рук би вийшов музикант,
Бо музику складають від нестями,
Це основна з усіх детермінант.
Якщо б забрав тебе я з цього світу,
Він опустів би, зовсім став чужий,
Куди мені його тоді подіти,
Коли ти в ньому, він такий живий.
саме так ... навіть якщо не люблять нас
той стає раєм 
дякую
дякую
