Хуртеча всюди на землі
І в небі. Злиться вітер.
На сто горбів, на сто полів
Гуде несамовито.
Здається, в цьому міражі
Весь білий світ кружляє,
Ростуть овали, як живі
Дороги замітає.
Самотній клен бреде в пургу,
Знайти не може стежки.
Розсипалися по снігу
Малі його сережки.
Прийшла, явилася й до них
Зимовая година,
Дрібненьких діточок німих
Вгортає хуртовина.
І клен схилився, та й застиг:
Чи довго ще чекати?
А навкруги глухий пустир,
Ні вогника, ні хати.
