Чи знаєш ти, як жить буває важко,
Як жити складно одному, в самотині́?
Чи так бувало, що сидиш ти сам в кімнаті —
Один-один, нікого навкруги?
Чи так бувало в тебе, що ти плачеш,
Що сльози ллються са́мі по-собі?
Чи так, що геть ніхто не чує
Того плачу, твого́ крику душі?!
О, знаю, впевнена — таке й в тобі бувало;
Таке буває в кожного в житті...
Таке не забувається, я знаю, —
Таке далеко в серці сховано, в душі.
І про таке нікому геть не скажеш, —
Навіть буває — й самому собі...
Зізнатись складно, і бува — нелегко,
Але себе ти не обманиш, —
Ти це знаєш?!
І щоб там не казали, не писали, —
Ти в цих рядках знаходиш сам себе,
Свою історію, свій крик, свої думки;
Ти згадуєш свій біль й свою печаль...
Та пам'ятай й одне не забувай —
Таке буває в кожного в житті!..
13.03.2018
