Розкинув клен свої гарячі руки, Вони від сонця - золотом горять! Спинилась мить - півкроку до розлуки, І я її благаю зачекать! Берізка шелестить - я розумію! Усі твої печалі і жалі... А я лечу у вирій! бо не вмію, В осінній день ходити по землі...
ID: 810600 Рубрика: Поезія, Філософська лірика дата надходження: 19.10.2018 18:19:06 © дата внесення змiн: 19.10.2018 18:20:04 автор: majra
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie