Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808024
Лиш справжній друг дарує дивовижі,
увесь красою сповнить ліс,
вони були до лісу ближчі,
красою домалюють світ.
Блищало сонце в кожній краплі,
світилось сонце через ліс
і зачіпало павутинку,
щоб простягнуть променів-кіс.
У дубовому засвітить листі
і павутинка полонить траву,
ще тільки в ранковому лісі
не висохли в траві листки.
У дальній ліс веде дорога,
туман озерце лісове хранить,
а сонце вийде вранці-рано
і ліс прокинеться за мить.
В озерце лісове-дзеркальце
подивиться ліс на себе,
може на берег вийде Мавка,
там вона косу заплете?
Загубиться промінчик у травах,
у ліс вересневий осінь йшла,
іще - тепло і на зелені трави
вже осінь поглядає та іде.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809365
12.09.2018.
Світлини Ігора Винниченка:
“Лиш справжній друг дарує дивовижі”
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=10209816906418911&set=pcb.10209816916539164&type=3&theater
