Не вір більш осені, що вперто так шепоче
Усе забути й далі йти вперед,
Скидає листя аж під ноги і лоскоче
Його, мій друже, твій велосипед.
А ти не вір птахам, що полетіли,
Піднялись в небо і торкнулись хмар,
Бо краще жити вже, мабуть, без віри
Ніж загубитись десь серед примар.
Не вір дощам, що стукають у вікна,
Краплини срібні залишаючи в траві,
Не вір тій квітці, що самотньо квітне
І всім рослинам, що іще живі.
Не вір туманам зранку пеленою
Закриють місто від чужих очей,
Не вір тому, що досі за стіною
Комусь ти снишся зоряних ночей.
Не слухай шепіт музики сумної
І тихий шелест під ногами в нас,
Лише знайди у пам'яті сувої,
Що зберегли той неповторний час.
Не вір вітрам, які морозять руки
Не вір снігам, що скоро теж прийдуть
Як жовтий лист тобі несе розлуку
Йому не вір, лиш просто поряд будь...
23.08.2018р.
Чудовий вірш!!!Гарно передані почуття ...а поряд осінь... Хай збудуться мрії! Нехай він завжди буде поруч!!! 
