***
Десь вже чатують морози, бо осені шал не тривкий,
Вітер розквітлої рози сніги знов розтопить гливкі,
Сонце поверне на весну, і крокус проб’ється з землі,
Крига водицею скресне, щоб стебла живити земні.
Літечко вигріє вишні, лиш сонце поверне до зим,
Осінь оселиться в віршах, печаль занотуєм до рим.
Мелеться час як і мука в одвічнім старому млині,
Так від лелек і до круків минається сон увісні.
Кожного дня дощового, зимового, ясного, чи
Літнього і весняного,- ти будь, і прошу, не мовчи…
