ПІРАМІДИ
На схилку літ явилися вони
Оті незнані гості того світу
І повні жмені смутку восени,
І лист летить далеко без привіту.
Вони ж стоять не знаючи про час
І мають велич на піску долоні.
Вони стоять й не згадують про нас ,
Лиш бачать щастя і сліди солоні.
Вони просторі, дивні, навісні.
Вони стоять не дивлячись на зміни.
Вони такі ж як досі - уві сні,
Стоять, і не старіють їхні стіни.
Часи ідуть і ми з ними старієм,
Лиш бачимо в природі молоді
Високі піраміди. І помрієм
Про край чудесний - землі золоті.