На святі я її зустрів,
і щось кольнуло в груди...
І я відразу зрозумів,
що щось незвичне буде...
Вона була там не одна,
навколо неї друзі...
Весела, гарна,як весна,
в святковій тій окрузі...
Лиш раз вдалось мені її
на танець запросити...
Той вальс запам"ятавсь мені,
ніколи не забути...
Ми вальсували,як у сні,
кружляли круг за кругом,
й мені здавалося тоді,
нас поріднили рухи...
Її запрошували всі,-
веселі і завзяті...
а я стояв у стороні,
як зайвий на тім святі...
Я не зумів забуть її,
і мрії були, й муки...
Я розумів,що є в житті,-
і зустрічі, й розлуки...
Навчався, працював, мужнів,
через роки і ріки,
гуділо в голові,як дзвін,-
кохання раз навіки...
В життя земне, у світ летів,
як в небесах лелеки,
та почуття змінить не зміг,
як в роки ті далекі...
Я повернувсь,її знайшов,
в любові їй зізнався,
нас час навіки об"єднав,
я з нею обвінчався...
Шкодую я лише про те,
часу багато втратив...
Життя у кожного одне,
і кожен день,як свято...
Отож, кажу тепер усім,-
час не марнуйте, люди,
бо у житті минає все,
а іншого не буде...
С П О Д О Б А Л О С Ь ! 
