Заховалось літо у покоси,
Закотилось тихо у поля.
Мені літа вже посріблили коси,
Де вони взялися? Звідкіля?
Ніби вчора ; в випускному вальсі –
Юність з молодістю парою кружля…
Долю віддала на рушникові…
Ніби вчара - пестила маля…
А сьогодні донька вже доросла,
В Неї також юність за плечима.
За минулими роками – серце стисло,
А вернути – річ не допустима.
В кожну пору – є своя краса,
Хоч і летять.біжать стрімкі роки.
Ще серце лине в мріях в небеса,
І, Слава Богу, живі ще батьки.
Іще в душі не перестав горіть,
Отой вогонь, що заставляє жити.
І серце іще рветься у політ,
Щоб ще творить, надіятись, любити…
І хоч невпинно так летять роки
Хоч літо й розгулялось ще у полі
Усе навкруг прекрасно…Й все ж таки.
Я вдячна Богу, вдячна своїй Долі
01.08. 2018 р
Справді, треба дякувати за те, що маємо
Дуже приємно 
