***
Коли над полем зжатого колосся
Полетить білих павутинок дим
І заплететься у твоє волосся
Узором срібно-голубим,
Коли у сни приходитимуть друзі
З твоїх далеких і щасливих літ,
Коли на дальнім виднокрузі
Почнеться літній зореліт,
Коли учвал зірвуться ро́ки-коні
Й поблякнуть зорі ув очах,
Коли замовкнуть телефони
Й прийде самотність по ночах -
Тоді в неясній і щемкій тривозі
У присмерковій нетривкій порі
Зупинишся зненацька на порозі
Й побачиш осінь на своїм дворі.
***