Ідуть собі роки, ідуть,
Мов хоровод безкраїй,
Що в небі зіроньки ведуть,
Де місяць, сонце сяє.
Ідуть собі роки, ідуть,
І чоловік за ними.
Куди ж тебе вони ведуть,
Стежинами якими?
«Не знаю – все звідки і ким є тут я;
Незнана для мене ця стежка моя,
Незнане для мене куди я іду.
Питання не маю, чи щось там знайду.
Не знаю – життя там, чи щастя, чи ні,
Бо не почалося це все на мені».
Ідуть роки, ідуть роки,
І з ними нам спішити –
Сьогодні ти, а йшли батьки,
А завтра підуть діти.
Ідуть роки і ти ідеш
Услід за ними, з ними.
Скажи, навіщо ти живеш
І з думами якими?
«З одною я думкою в світі живу,
Узявши наставником ліс і траву,
І морок, і світло, джерела і цвіт,
І місяць, і зорі, і сонця привіт –
Присуджений шлях свій достойним роби,
На радість для інших, на радість собі».
Алесь Гарун
Ідуць гады
Ідуць сабе гады, ідуць,
Бы карагод, бясконца,
Што ў небе зорачкі вядуць
Ля месяца, ля сонца.
Ідуць сабе гады, ідуць —
І чалавек за імі.
Куды цябе яны вядуць
І сьцежкамі якімі?
«Няведама мне, скуль усё і што я;
Няведама мне сама сьцежка мая,
Няведама мне, і куды я іду.
Пытаньня ня маю, ці што там знайду,
Ня ведаю жыцьцё, ці шчасьце, ці не, —
Пачалося гэта, браток, не на мне».
Ідуць гады, ідуць гады,
І зь імі ўсё на сьвеце.
Сягоньня ты, а йшлі дзяды,
А заўтра пойдуць дзеці.
Ідуць гады, і ты ідзеш
Ўздагонь за імі, зь імі.
Нашто, скажы мне, ты жывеш
І з думкамі якімі?
«З аднэю я думкай у сьвеце жыву,
Настаўнікам ўзяўшы і лес і траву,
Крыніцы, і кветкі, і цемру, і сьвет,
І месяц, і зоры, і сонца прывет.
Прысуджаны шлях свой рабі дарагім,
Красуйся на радасьць сябе і другім».
ID:
796829
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 23.06.2018 22:24:09
© дата внесення змiн: 23.06.2018 22:24:09
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
