Плаче пташка із неба.
Ніби зірка в тумані.
Розкажи мені милий.
Де кохання заграє.
А воно вже не грає.
Бо ті крила упали.
А сльозами кохана.
Землю рясно всипає.
За що крила ломали.
За що сльози котились.
Якщо щастя не знали.
В очі ви не дивились.
За що мати благала.
Поверніть мою пташку.
А дівчина згасала.
І на серці так тяжко.
Ти якщо не кохаєш.
Не ламай її крила.
Бо вона вже згасає.
І сльозами все вмила.
Моя пташко рідненька.
Перестань лити сльози.
Вже кохання немає.
Лльють осінні вже грози.
Ти не встигла сховатись.
В теплім краї у гаї.
Залишаєшся пташко.
І повільно згасаєш.
Все що можу зробити.
Це сховати у хаті.
Обігріти теплом я.
І не треба згасати.
Загорись ніби зірка.
Крізь осінні тумани.
Заспівай свою пісню.
Тобі теж поталанить.
Бо як мамине серце.
Більш ніхто так не любить.
Не згасай моя пташко.
Доля сильних лиш любить.
І коли здіймеш крила.
Ти не плач наче небо.
Просто прямо лети ти.
Там де сонце для тебе.
Там де зорі як очі.
Там де хвилі як крила.
Ти лети моя пташко.
Ти для мене єдина.
Гарно! 
Пісенно! 
( Виправте "ллють" з двома "ЛЛ і без м*якого знака.")
