Від дотику до звабних форм, я млію,
Сказати першим слово, я не смію.
Втрачаю у житті чарівні миті,
І що ж мені з таким собою поробити
З крутого берега поринути у вир глибокий?
Вже може там знайду я спокій.
Не буду мріяти про мить чарівну,
І не чекатиму свою царівну.
Чи може понад хмари полетіти?
На світ широкий подивитись звідти.
Побачити тебе у кожній квітці,
Й разом на землю опуститись.
Не чарівник я - тільки вчуся,
Мене кохати Ти зовсім не мусиш.
Якщо ж піддашся на мої намови,
Не пожалієш Ти про це ніколи.
Сьогодні була спека й парко,
Нагоду втратив - трохи жалко.
Не зміг знайти потрібне слово,
Увагу не звернула Ти на мене знову.
Пробило... знов пишу дурниці,
А потім цілу ніч мені не спиться.
Все мрію я з тобою поруч бути,
І що ж робити, як Тебе забути?
Літати я б хотів з тобою в хмарах,
Кохати й жити, ніби, в чарах.
Про будні, звичні, назавжди забути,
Й довіку із тобою поруч бути.