Весна проривається крізь
Асфальтні тріщини паркових доріг.
Хотів пройти повз,
Та не зміг...
Шматочок неба,
Замріяний птах
Шукає притулку
На моїх руках.
Посидь біля мене,
Не йди у буття
Все, що ми маєм -
Це трохи життя.
Ноги в голубих черевиках
Бродять по таємних кутках.
Долоні, сонцем зігріті,
Збирають мурах.
Повільно і трохи незграбно,
Неначе у снах.
Чи сенсу немає, чи де він тече? -
Голуб розкаже тобі за плечем.
Нехай все це виявиться безглуздим сном,
Та порізи сміються під моїм рукавом...
