Так хочу я теплого літа, сховатись в зелених травах,
Де бджілка сидить на кульбабці, немов золотиста пава.
А я примостилась би збоку, мов дика, самотня кішка,
Рахуючи в небі хмарки, у пахощах літнього ліжка.
Співати романси, сонати, нікóму ще не відомі,
Така вже на серці радість, на мить утрачаю свідомість.
Таке біля серця диво, нікому й ніде несказанне,
Що ллються назовні вíрші з глибоким моїм признанням.
А може, і Бог почує й підхопить крилатий вітер
Це слово, що так голублю між писаних свіжих літер.
Це слово, що гріє душу, із ніжністю видихаю.
«Люблю» — в моїм шепотінні, відлунням — твоє «кохаю».
