|
О. Блок. Переклад мій...
Кочети* - уключини..
В вечірній час над ресторанами
Коли спітнілий день потух,-
Керує вигуками п'яними
Весняний,- та пропитий дух.
Над пилом трав помолу дрібного,
Над сірістю місцевих дач-
Весь в позолоті бублик хлібного
Та жалібний дитячий плач.
Як вечір - за міськими брамами,
Хвацько одівши котелки,
Понад струмком гуляють з дамами
Найбільш розкуті язики.
Над озером щось крекчуть кочети,*
Плюскіт весла, жіночий виск,
І, боячись комусь наврочити,
Лице прикрив небесний диск.
А моя склянка друга вірного
Лиш віддзеркалює завжди,
Напою цього, не позірного
Я напиваюсь, мов води.
А поруч, де сусідні столики,
Лакеї в напівсні стирчать,
П'янички - захмелілі кролики
«In vino veritas!»* кричать.
В вечірній час, в години лічені,
(Чи просто сниться це мені?)
Дівочий стан, шовками мічений,
Пливе в туманному вікні.
Пройшовши стиха поміж п'яними
Без провожатого, вона,
Духами дишучі й туманами,
Сідає ближче до вікна
І віють сивими давнинами
Мов з піни виткані шовки,
І шляпка з чорними пір'їнами,
Й каблучки ніжної руки.
І близькістю якоюсь скований,
Дивлюсь під темну я вуаль
І бачу берег зачарований
І таємничу синю даль.
Таїни всі мені довірені,
Загадок всіх я бачу дно,
Душі всі закутки неміряні
Зломило це терпке вино.
Пір'їни ті сумними квітами
У скронях лише болі тчуть,
Бездонні ж очі самоцвітами
Блакитно - синіми цвітут.
Скарбів ціна в мені прихована,
Хай не хвилює все це вас,
Ви - лише п'янь, вином згвалтована,
Все так - «In vino veritas!»*
Оригінал.
Незнакомка
По вечерам над ресторанами
Горячий воздух дик и глух,
И правит окриками пьяными
Весенний и тлетворный дух.
Вдали, над пылью переулочной,
Над скукой загородных дач,
Чуть золотится крендель булочной,
И раздается детский плач.
И каждый вечер, за шлагбаумами,
Заламывая котелки,
Среди канав гуляют с дамами
Испытанные остряки.
Над озером скрипят уключины,
И раздается женский визг,
А в небе, ко всему приученный,
Бессмысленно кривится диск.
И каждый вечер друг единственный
В моем стакане отражен
И влагой терпкой и таинственной,
Как я, смирен и оглушен.
А рядом у соседних столиков
Лакеи сонные торчат,
И пьяницы с глазами кроликов
«In vino veritas!»* кричат.
И каждый вечер, в час назначенный,
(Иль это только снится мне?)
Девичий стан, шелками схваченный,
В туманном движется окне.
И медленно, пройдя меж пьяными,
Всегда без спутников, одна,
Дыша духами и туманами,
Она садится у окна.
И веют древними поверьями
Ее упругие шелка,
И шляпа с траурными перьями,
И в кольцах узкая рука.
И странной близостью закованный,
Смотрю за темную вуаль,
И вижу берег очарованный
И очарованную даль.
Глухие тайны мне поручены,
Мне чье-то солнце вручено,
И все души моей излучины
Пронзило терпкое вино.
И перья страуса склоненные
В моем качаются мозгу,
И очи синие бездонные
Цветут на дальнем берегу.
В моей душе лежит сокровище,
И ключ поручен только мне!
Ты право, пьяное чудовище!
Я знаю: истина в вине.
ID:
790564
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 06.05.2018 16:12:06
© дата внесення змiн: 06.05.2018 16:12:06
автор: Янош Бусел
Вкажіть причину вашої скарги
|
Мені приємно це читати, пані Ніно.... 
