Скажи мені, Чорнеє море,
Чому такі люди жорстокі?
Чому від війни стільки горя?
А зліші за хвилі глибокі
Ті, хто безжалісно ділять
Берег і степ український...
Скільки ж імперіям мірять
Простір твій, Понте Евксинський?
Здавалося, в час живем мирний,
А мир не настане ніколи:
В неволю тут плив іновірний
Приблизно шістсот років тому;
Російсько-турецькії війни
Вершили колись долю Криму;
І зараз народ після бійні
Не вернеться на Батьківщину,
Хоч завжди так сонячно й тепло,
Не відпочивають туристи.
А понт все реве. Сумно. Мертво.
Крим уже не український!
Що ж може відповісти море?
Важко йому щось сказати,
Ридає ось штормами знову,
Воно вже не хоче мовчати!
