думки людини, що стоїть на краю свого часу.
ми завжди маємо те, що хотіли накувати, до чого приклалися своїми діями, то чи будемо ми винуватити когось, що ми ж самі, своїми руками, чи іншими кінцівками
зробили, які наслідки тепер споглядаєм, або не зробили того, що би мали наважитись зробити для якоїсь мети.
Все в минулому, і воно там і залишиться назавжди.
Зате є теперіншнє, добре ,коли людина аналізує і ще здатна йти в сьогоденні.
Кажемо : дякуємо, що було, дякуємо, що не гірше), і поки нам дозволяють - let's go!)