Знову наснився сон кольоровий:
Наче я десь в краю невідомім.
Край ген далеко, за видноколом,
Все там незвичне, дивне довкола.
Небо величне, синь лазурова,
В сонця усмішка наче підкова.
З-за виднокола котяться хмари,
Любо милуючись, плинуть у парах.
Грається з сонцем мала хмарина:
Тягне промінчик, як волосину, --
Хлинуло світло, наче з відерця,
Радісним щемом торкнуло серце.
В долі веселка випнула спину —
Краплі роси спуска по драбині.
Верхи на неї лелеки сіли,
Криком лелечим край розбудили.
Розхвилювались трави шовкові,
Очі розкрили квіти чудові.
Чутно в повітрі п’янкий аромат:
Повівом дише смарагдовий сад.
Бігають в лузі радо телята,
Побіля них лежать левенята.
Хлопчик рум’яний з рук їх годує,
Лагідно пестить, ніжно цілує…
Люди щасливі, без смутку й болю,
Дякують Богу за ласку, долю.
Знову наснився сон кольоровий…
Гарненько!
Ми радіємо таким снам та не можемо їх розгадати.
А Ви читали мій "Кольоровий сон" прозу,то було так мене розхвилювало,що наче ,щось примусило написати. Ваш сон красивий ,світлий. Бажаю успіхів і натхнення!!!
Valentyna_S відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мудро!
