Не знищите нас, сраколижці!
Не знищите нас холуї*!
Хай лихо приспить у колисці,
Під горе-роздуми пісні.
Всіх тих, в кого серце, як камінь,
Гординею тіло жере,
У кого людина вже навіть,
Немає ціни понад все.
Всіх тих, що купили мандати,
Хто сват, хто барига, хто брат...
Від Юди навчились брехати
І є не один з вас Пилат.
Коли в Україну стражденну
Із зброї пускали вогні,
Хвалили себе поіменно,
Плескали в долоні масні.
Ви ницо тоді роздирали,
Ділили сорочку, мов скарб
І кров’ю по тілі писали
Під шепіт зміїний: «Ти раб».
А що вам, до того, що плачуть?
Чекають дітей матері?
Політику ви без означень
Так хитро вели не в умі.
Чи можу простити Майдану?
Чи можу простити війну?
Ні! Лукаві впадуть з п'єдисталу,
А Юрій протне сатану!
Я вірю у тебе українцю!
Холуй* - Той, хто запопадливо прислужується кому-небудь, плазує перед кимсь.
Наболіло , тому і написала. Вагалася надрукувати в інтернет із-за першого куплета. Пізніше подумала, що інших слів не вартують ті, хто знищує мій народ. Болить , бо скільки невинних людей та молодих хлопців загинуло не на війні, а в АТО. Сьогодні війною війну не вигідно називати. Та врешті решт чи всі ми того не бачимо?
Війну називати АТО постановлено не українськими злодіями, а світовими. До пори... А наші - лиш дрібні шістки у злодіїв, хоча думають що тузи... Зараз круті гравці б'ють козирного валета, двохголового мутанта. А що буде з нами, залежить від нашого розуміння чорної, світової гри...