Коли я на небо дивлюсь,
То знаю, що там наш татусь.
Звичайно, він з Богом спочиває.
Адже, таких чесних не було й немає .
Він , навіть. не міг уявити,
Що можна підло поступити.
Під його надійним крилом
Дуже затишно нам було
Ми могли під ним заховатись,
Доки труднощі будуть долатись.
Він усе за всіх порішає,
А тоді крило підіймає,
Усміхнеться і скаже:» Летіть!
Тільки помилок більш не робіть»
І ми йому обіцяєм,
Адже і самі усе ми знаєм.
Та проходить деякий час
І знову:‘Таточку, виручи нас!».
І він усіх виручав,
Аж поки крило не зламав.
І ми тоді не змогли
Нічим допомогти.
З тих пір вже минули роки,
Хоч пам‘ять ми зберегли
Та сумно, що й не передати,
Що не можем його обійняти.
