|
переклад з російської мови.
Слова: Микола Добронравов, Музика: Олександра Пахмутова
Світить незнайома зірка нам,
Знову так далеко ми від дому.
Знову розділяти нас містам
І ясним вогням аеродрому...
Тут, у нас, тумани і дощі,
Тут, сповиті холодом світанки.
Невідомий шлях тут мерещів
Гострими сюжетами до ранку.
Надія - мій компас в житті,
А удача - дарунок за гідне,
А пісня - рядочки прості,
Лише, щоб співалось про рідне.
Ти повір, що з далечі доріг
З поля зору щось таки зникає.
І гроза, прийшовши на поріг,
Всі жалі́ й образи забирає.
Треба лиш навчитися чекать,
Мати спокій й бути трохи впертим,
Щоб життя могло вам посилать
Радості такі скупі конверти...
Надія - мій компас в житті,
А удача - дарунок за гідне,
А пісня - рядочки прості,
Лише, щоб співалось про рідне.
І забути вже несила нам
Все, про що співали, чим горіли,
Милим, але стомленим очам
Сняться ще московські заметілі.
Доля нас кида́ла по містах
І про зустріч кожен сни леліяв.
Незнайома зірка в небесах
Світить наче пам'ятник надії.
-------------
Светит незнакомая звезда,
Снова мы оторваны от дома.
Снова между нами города,
Взлетные огни аэродрома...
Здесь у нас туманы и дожди,
Здесь у нас холодные рассветы,
Здесь, на неизведанном пути,
Ждут замысловатые сюжеты.
Надежда - мой компас земной,
А удача - награда за смелость.
А песни довольно одной,
Чтоб только о доме в ней пелось.
Ты поверь, что здесь, издалека,
Многое теряется из виду,
Тают грозовые облака,
Кажутся нелепыми обиды.
Надо только выучиться ждать,
Надо быть спокойным и упрямым,
Чтоб порой от жизни получать
Радости скупые телеграммы...
И забыть по-прежнему нельзя
Все, что мы когда-то не допели,
Милые, усталые глаза,
Синие московские метели.
Снова между нами города,
Жизнь нас разлучает, как и прежде.
В небе незнакомая звезда
Светит, словно памятник надежде.
ID:
771730
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 16.01.2018 22:32:25
© дата внесення змiн: 10.04.2018 18:54:54
автор: Галина Яцків
Вкажіть причину вашої скарги
|