Моя любов. Моя кривава рана...
Роки пливуть, а я усе стою.
І на мені ота сукенка ткана,
Що так зігріла молодість мою.
Додому час. Та що мені - години?
Вогнем горить, коли Його нема...
Хай зовні виглядала, як дитина,
Та в душу грізно стукала зима.
Любов одна. Її не перестало.
Не знищив навіть потойбічний страх.
Мовчи. Не руш! Хай краще в серці жало,
Аніж сніги в оливкових очах!
Стою собі. Чекати можу вічність.
Моя любов переживе міста.
Я знаю, це усе - метафоричність:
слова складні, та істина - проста.
Пора... пора...Між спогадами - милі.
Щоденник-друг, а музика - сестра.
І ностальгічно по папері білім...
Така, напевно, доля у пера.
14/12/2007