Обійми мене доле, своїм лебединним крилом,
подаруй почуття найтепліше, що зветься любов"ю.
Хай злітає душа до небес, за вечірнім вікном,
коли я "Отче Наш." на колінах за тебе промовлю.
Прошепочу слова. коли ти в найдорощих думках,
коли зранене серце не знайде дороги додому.
Ти впізнаєш цю душу. розп"яту на зимних вітрах,
поклади у долоні і ніде не показуй нікому...
Ти поплач зі жалю і на серці розвіється туга.
від очей, що чаклують. порятунку у долі проси.
Може зникне на завжди, та біль і та чорная смуга,
щоб пізнати життя,щоб напитися тої краси...
Ясні очі ховаєш, мою душу несеш у долонях,
зігріваєш її, щоби знов не дісталась вітрам.
Як же швидко зима, припорошила літо на скронях...
Я для тебе усе. що в житті наймиліше віддам.
Коли я "Отче Наш," на колінах за тебе промовлю,
як злітає душа до небес за вечірнім вікном...
Подаруй почуття найтепліше, що зветься любовю,
обійми мене доле, своїм лебединним крилом. . .
Автор Лариса Мандзюк м. Львів
