Народе мій, як нам усе стерпіти?
Як вижити? Як не піти на дно?
Яке майбутне мають наші діти?
Страшна реальність, не страшне кіно...
Покинуті, забуті, одинокі,
у Ріднім Краї стали ми чужі...
Прийшли вбивати, виродки жорстокі,
чорні могили, це не міражі...
Брехня, неправда. зрада. обіцянки,
життя покращують... Тільки чиє?
Їх лиш свої цікавлять забаганки...
Грабують й продають все те, що є.
Жорстока правда. де її шукати ?
За що купити? Бідний весь народ...
На цвинтарі ридає стара мати,
а гумконвой вже смерть нову " везет. "
Ногою в пропасті, паралізує страх...
Народе мій. як не піти на дно ?
Коли країну розпинають на стовпах...
Страшна реальність, не страшне кіно...
Автор Лариса Мандзюк. м. Львів.
