Традиція постала в Україні,
Ховатись під місцевого князька,
Бо страшно залишитись наодинці
В державі, де чинуші як ординці …
Тож як попадеш в землі - володіння,
То не дивуйся на просте хотіння:
Ти чий, що так себе ведеш зухвало,
Бо князь бажають знати, що то завітало.
Чи тре йому боятись, чи втікати,
Бо може то відомі депутати,
Чи краще просто вас не помічати,
Як небезпечно гнів адресувати …
Але якщо ви гордо сам по собі,
І справедливість стиль життя чи хобі,
Вилазить вся «крута братва» зі сховку,
Щоб розламати вчасно гостру голку …
Бо не стає «воно» на четвереньки,
Не називає боса своїм неньком,
Ніякий подарунок не підносить,
Ще гірше – зовсім ніц не просить!
То ж годувальник, то свята людина,
Йому співають в церкві кожну днину,
А тут якась чужа, дурна істота,
Заходить в повний зріст в його ворота …
І всі пішли на захист пахана,
Вдягли святкові вишиті сорочки,
Дістали з сховку всі свої заточки,
Сорочка гарна, голова ж дурна …
Хто взяв на душу гріх, не так уже й важливо,
Це кодло кілька днів себе хвалило.
Лилось рікою знов дармове пиво,
Раб не радіє, в нього все виходить криво …
