С. Есенин. "Твой глас незримый…" (переклад українською)
Незримо мовиш, як хатній дим,
Молюся серцем тобі тремким.
Вівсяним ликом живлю я дух,
Життя порадник і тихий друг.
Руду від сонця світло прийма,
Одвічній правді назви нема.
Веде лік часу клепсидра мрій,
Та но́вих крапель долив ти їй.
В полях незримих ростуть слова,
Змішались думи і ковила.
На дужих згинах підня́тих рук
Церкви будує умілець звук.
Душі утіха - твій м'яти цвіт,
Свій на пороші узріти слід.
Та красивіша смиренність тих,
Під дзенькіт крил хто уклінно стих.
Текст оригіналу
