На маячні про едіповий комплекс Фройд заробив нехирлявий капітальчик. Однак без Лєніна він би до такого і не додумався. А було так.
Коли старшого братця пов‘язали, Валодєнька запанікував, зібрав манатки і вже з порогу кинув переляканим домочадцям, шо ноги його здєсь більше не буде, бо він піде іншим путьом. І побіг прямо на вокзал, не слухаючи вже, шо папінька вимовляє мамінькє. А вимовляв папінька в нервах багато. Все, що накипіло за роки прикриття маміньчиних походеньок і нагуляних іллічат. Було там і «простіт...», і «іпіть...», і про «мать» було неодмінно. І всьо то Машенька, Вовина сестра по мамі, через декілька років громкім шопотом переповіла Фройдовій маман, з якою родинно була пов‘язана. Маленький, але шустрий не по віку Фройдик, тулив вухо до дверей і зачаровано дослухався до незнайомої мови, з якої дещо знайоме, як йому здалося, таки вловив. І як істинний, теє то, дохтір, використав для пояснення туманних видінь своїх пацієнтів. З чого і вони, і він залишилися задоволені. Бо в кожній справі вигідно багатого вар‘ята прив‘язати до світової історії і всесвітнього провидіння.