Візьми трохи ночі
і відріж, як полотно,
я не знаю точно,
бо було дуже давно!
Не розсип ти зорі,
ріж не акуратно,
але ріж поволі,
ну! на що ти здатна?
Потім відламаєш
поворот у річки,
часу ти не згаєш,
Але що, то кличте!
Відіб’юсь луною,
у гірських долинах,
не іди за мною,
бо загубиш сили!
А любов загубиш,
буде неприємно,
ти ж бо когось любиш,
ну, скажи відверто?
Не соромся, зоре,
швидко зізнавайся,
ой! моє ти горе,
ну, гаразд, тримайся!
Віднесу до нього,
чом же я не вітер,
він рубає дрова,
з лоба піт не витер…
Ти йому поможеш -
поцілуй у губи,
полечу я, може,
отуди, а куди?
Не забудь ти зорі,
вчора їх трусили,
бо - це діти долі,
що тобі вгодили.
Що знайшли дорогу
таку чудернацьку,
де нема нічого,
окрім твого щастя…
я тобі дарую
сонце, квіти різні,
я тебе цілую
через ночі пізні…
ID:
758378
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 02.11.2017 10:50:32
© дата внесення змiн: 09.02.2023 15:30:47
автор: Go Love Ash
Вкажіть причину вашої скарги
|
